Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 910/26393/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р. (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.)та на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. (суддя Ярмак О.М.)за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"про вжиття запобіжних заходіву справі№ 910/26393/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"простягнення 27.562,61 грн.,за участю представниківпозивачаДмитренко А.В.;відповідачане з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі № 910/26393/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р., відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про вжиття запобіжних заходів.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про вжиття запобіжних заходів.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 43-1, 43-2 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами обох інстанцій не було надано належної оцінки наявності загрози порушення прав позивача, а саме: можливості продажу відповідачем предмету іпотеки третім особам.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.11.2014 р. Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" до місцевого господарського суду подано заяву про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія".

Як на підставу задоволення вимог вищезазначеної заяви позивач посилається на те, що ТОВ "Столична судноплавна компанія" не виконує умов кредитних договорів, порушує умови іпотечних договорів шляхом вчинення злочинних дій щодо предмета іпотеки, в зв'язку з чим в подальшому виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами може ускладнитись, або взагалі не буде виконано.

Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених ст. 43-2 ГПК України, запобіжних заходів до подання позову.

Одним із видів запобіжних заходів, за змістом ч. ст. 43-2 ГПК України, є накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Таким чином, запобіжні заходи забезпечують вимогу, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи запобігання порушення права.

Вирішуючи питання про необхідність вжиття запобіжних заходів, господарський суд повинен встановити підстави вжиття запобіжних заходів, а саме: обставини, які викликають у заявника побоювання, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою чи утрудненою; обставини, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав та реальність такої загрози. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

Заявник має подати докази, достатні для впевненості в тому, що його право порушується або невідворотно буде порушено.

Як встановлено судами, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк", останнє придбало у ПАТ "Кредитпромбанк" право вимоги за кредитними договорами, зокрема, до відповідача - за кредитним договором № 04.1/44/07-КЛТ від 09.11.2007 р. та за кредитним договором №04.1/50/07-КЛТ від 24.12.2007 р.

Виконання ТОВ "Столична судноплавна компанія" зобов'язання за кредитними договорами забезпечено іпотечними договорами № 13/44/І04/07-КЛТ від 28.10.2011 р., №13/50/І01/07-КЛТ від 24.12.2007 р. та № 13/50/І03/7-КЛТ від 20.10.2010 р.

Заявник зазначив, що йому стало відомо про зміну характеристик та найменування предметів іпотеки, що належить іпотекодвцю (відповідачу), з можливим подальшим продажем третім особам без попередження та дозволу іпотекодержателя (позивача), а саме:

- суховантажний теплохід "Сигал" перейменовано на "ISTER" та змінено порт приписки з м. Херсон на м. Джурджулешти (Молдова); поточний стан теплохода - розібрано в Аліготе (Туреччина);

- суховантажний теплохід "Станислав Косиор" перейменовано на "KOUFIS" та змінено порт приписки з м. Херсон на м. Джурджулешти (Молдова);

- суховантажний теплохід "Данаприс 4" перейменовано на "BORISFEN" та змінено порт приписки з м. Херсон на м. Джурджулешти (Молдова).

У зв'язку з викладеним ПАТ "Дельта Банк" 03.11.2014 р. подано заяву про вчинення посадовими особами та власниками ТОВ "Столична судноплавна компанія" кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 3 ст. 388 Кримінального кодексу України.

Згідно з абз. 3 ст. 35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що посилання позивача на кримінальні провадження щодо вчинення посадовими особами та власниками ТОВ "Столична судноплавна компанія" кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 3 ст. 388 Кримінального кодексу України, які тільки внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не можуть вважатися вироком суду в розумінні ст. 35 ГПК України.

У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, призначене забезпечити відновлення порушеного права під час виконання рішення суду.

За визначенням ч. 1 ст. 1 ГПК України запобіжні заходи повинні виконувати превентивну функцію, тобто запобігати правопорушенням, але із названих в ст. 43-2 ГПК України заходів лише накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, може в точному значенні цього слова запобігти правопорушенню.

Арешт може бути накладений на будь-яке майно, зокрема й те, яке не пов'язане із тим порушенням права або загрозою порушення, яке зазначено в заяві. Тобто законодавець не обмежує кола речей, на які може бути накладено арешт. Накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід не допускається.

Особливості арешту суден викладені в Кодексі торговельного мореплавства України (далі - КТМ). Відповідно до ст. 41 КТМ арешт судна означає будь-яке затримання суд на або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення мор ських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в мор ському порту України. Відповідно до ст. 42 КТМ судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна. Однак слід мати на увазі що, відповідно до ст. 14 КТМ правила КТМ щодо арешту суден застосовуються лише до суден, що зареє стровані в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 43-3 ГПК України після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову, тобто застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду та задоволення законних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного судами встановлено, що скаржником, з урахуванням поданих ним разом із заявою матеріалів і доказів, не доведено необхідності вжиття запобіжних заходів (необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову), а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що обставини, викладені в заяві ПАТ "Дельта Банк", не можуть бути підставою для винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.

При цьому колегія суддів також відзначає, що заява про вжиття запобіжних заходів подана без дотримання особливостей, визначених КТМ України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів чи необхідності додаткового встановлення обставин справи або їх перевірки.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність фактичних підстав для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р. у справі № 910/26393/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова